Театралізований захід “Іду з дитинства до Тараса”

«Іду з дитинства до Тараса»

Мета. Розширити знання учнів про життя і творчість Т.Г.Шевченка; сприяти вихованню національної самосвідомості учнів; формувати у дітей уміння працювати в команді; розвивати здатність до взаємодії; формувати громадянську і загальнокультурну компетентності, бажання читати твори Т.Шевченка; збагачувати словниковий запас учнів; розвивати творчі здібності дітей, музичний слух, почуття ритму; виховувати любов до національної культури, прагнення бути справжніми українцями; виховувати почуття гордості за Україну, за її національного генія – Тараса Григоровича Шевченка.

Обладнання. Святково прикрашений зал, портрет Т.Г.Шевченка, виставка творів Кобзаря, виставка дитячих малюнків «Малюємо за творами Т.Г. Шевченка», музична підбірка тематичних пісень.

Хід свята

 

/Біля імпровізованої хати сидить батько, мати, дитина./

Дитина (звертається до батьків)

Любий тату, милий тату!

                                        Ти скажи, навіщо хату

Рушниками ми прибрали,

                                        Ніби в свято великоднє?

День який у нас сьогодні,

Що квіток отак багато?

      Батько                            Так, у нас сьогодні свято!

      Дитина (до матері)       Мамо, що ж за свято нині?

Мати                               Та Тарасове, дитино!

   Знай, колись, моє серденько,

 Був у нас Тарас Шевченко.

     Дитина                             Хто ж він був нам, люба ненько?

Мати                                Наймиліша всім людина

І найкращая перлина,

Яку має Україна,

Наша рідная країна.

 

 

 

 

Учень    читає вірш Остапа Левицького «Тарасе!»

 

Ти розніс України славу далеко, широко,

І в Слав’ян  сім’ї великій ставив нас високо.

 

Ти показав, що наш народ ще живе, здоровий.

Що язик наш так спосібний, як і інші мови.

 

Ти розкрив нам сонце ясне, ти нам дав прозріти,

Що ми правду упізнали «І чиї ми діти»…

 

«Учимося», як велів Ти, «Думаєм, читаєм»,

Та і «найменшого брата» разом просвіщаєм.

 

І просвіта вже несеться від хати до хати;

Щира праця нам приносить вже полон багатий…

 

Бо се, бач, уже прозріли ті незрячі маси…

Усміхни-ж  ся з-за могили, усміхнись, Тарасе!

 

 

               

Вчитель

По всій нашій милій Україні  проходять Шевченкові дні з нагоди

200-річчя з дня його народження. І ми сьогодні зробимо уявну подорож Шевченківськими дорогами.

 

 

Дитячі роки Т. Шевченка

  1. 9 березня 1814 року в селі Моринці на Черкащині в сім’ї кріпака Григорія Шевченка серед морозної темної ночі блиснув на все село один вогник – це народилася дитина. Для пана – нова кріпацька душа, а для України – великий поет, незламний Кобзар.  Батьки дали йому ім’я Тарас.  Хлопчик ріс лагідною, чуйною та щирою дитиною. Найбільше він любив свою матінку.

                        Інсценізація «Розмова малого Тараса з матір’ю»

 

Куточок української хати. Заходить жінка, вбрана в селянський одяг, несе запалену свічку,ставить на столик біля портрета Т.Шевченка. до неї підходить хлопчик.

Хлопчик. Матусю,а правда що небо на залізних стовпах стоїть? (Слайд 2) Мати.  Так синочку правда   (Жінка сідає на лаву, хлопчик сідає біля неї).

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати. Це коли людина на світ приходить,Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик. Бачив,матусю,бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні,великі,а інші ледь видно?

Мати.  Бо коли людина зла,заздрісна,скупа її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей,робить їм добро,тоді свічка такої людини світить ясно,і світло це далеко видно.

Хлопчик.  Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати.  Старайся, мій хлопчику.

 

  1. Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка « в науку». За найменшу провину дяк карав своїх учнів різками.
  2.   Гірке дитинство випало на долю Тараса.

Коли йому було 9 років радість і втіха потьмарилися горем: померла мама. І почалося страшне сирітське життя біля мачухи. Чужа недобра жінка дуже погано ставилася до Тараса. Її дратували його мрійність, гаряча вдача. Коли Тарасові виповнилося 11 років, помер і батько від злиднів та важкої роботи. Залишився хлопчик сиротою.

  1. З самого дитинства Тарас прагнув до знань. Навчився читати, писати, співати, а особлива любов була до малювання.

Шевченко дуже  любив рідну природу. Часто сидів під деревом, чи на березі річки, рано-вранці чи увечері, і дивився: як ростуть верби та берізки, чи слухав, як пташки співають в гаю,  бачив як сонечко увечері сідає. А потім складав вірші.

ІІ. Поетична  творчість Шевченка

Робота в групах   :  «Калина»       «Верба»     «Барвінок»

–  Зараз в групах попрацюємо.

Лідерів ви обирайте,

Працювати починайте .

Завдання 1.

Літературна гра « З якого твору?»

  1. «Мені тринадцятий минало»
А     Раз укриє тебе рясно

зеленим покровом

  1. «І виріс я на чужині»
Б    Поглянув я на ягнята –

не мої ягнята.

  1. «Ой діброво – темний гаю»
В   Аж страх погано

У тім хорошому селі…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Завдання 2.

Кросворд « Чи знаєте ви твори Шевченка?»

 

  5   7    
1          
      6    
2                
               
3        
         
     
4          

 

По горизонталі:

Неначе сонце засіяло,

неначе все на світі стало

моє …лани, гаї, сади!…

І ми, жартуючи, погнали

Чужі ягнята до… ( води).

Дивлюсь,  аж світає,

край неба палає,

соловейко в темнім гаї

сонце… (зустрічає).

Не називаю її раєм –

тії  хатиночки у …(гаї).

Тече вода з-під явора

яром на долину.

Пишається над водою

червона… ( калина).

По вертикалі:

На панщині пшеницю жала,

втомилася; не спочивать

пішла в снопи, пошкандибала

Івана сина …( годувать).

Садок вишневий коло хати,

хрущі над вишнями гудуть,

плугатарі з плугами йдуть.

співають ідучи  …(дівчата).

В лиху годину,

якось недавно довелось

мені заїхать в …(Україну).

Завдання 3.

Складання « Дерева життя і творчості Т.Г.Шевченка»:

   9 березня 1814року – народився Т.Г.Шевченко

22 квітня 1836 року – викуп із кріпацтва

1838р. – вступив до Академії мистецтв

1840р. – вийшов у світ «Кобзар»

1843р. – приїхав на Україну

1845р. – закінчив Академію мистецтв

1847р. – арешт поета, заслання

1858р. – друзі добилися звільнення і повернення із заслання

1861р. – видав для дітей України «Буквар»

10 березня 1861р. – Т.Г.Шевченка не стало

 

В своїх віршах та поемах Т .Г.Шевченко описував і тяжке життя народу, яке не обійшло і його самого. Коли читаєш його вірші,то ніби чуєш ніжну, сумну пісню.

Тарас в дитинстві любив слухати, як співала його сестра Катря. Слухав, завчав  слова і сам співав. Дуже любив слухати пісні і думи старих кобзарів.

Багато віршів, написаних  Т.Г.Шевченком,покладені на музику.

«Думи мої ,думи», «Тополя», «Реве та стогне Дніпро широкий», «Стоїть гора висока», «Заповіт», «Зацвіла в долині червона калина»… 72 вірша Кобзаря стали піснями.

 

Дівчатка в українських костюмах виконують пісню «Садок вишневий коло хати»

 

Усміхнулася доля Шевченкові тоді, коли йому було 24 роки. Є гарне прислів’я  “Світ не без добрих людей”.  Земляки- художники побачили в ньому  талановиту людину і викупили з неволі, допомагали з навчанням в Академії  мистецтв. І в той час Тарас написав багато творів,  які увійшли до збірки ” Кобзар” (1840 р.).  Для своєї збірки Тарас Григорович обрав таку назву тому, що колись кобзарями називали народних співців, які ходили від села до села, граючи на кобзі. Вони співали людям пісні про долю України, її народу.

Згодом ця назва стала символом творчості поета, адже він і є Великим Кобзарем – співцем українського народу.

Справді, «Кобзар» належить до тих книжок, які найбільше друкують і читають у всьому світі. То святиня, національна Біблія України.

 

                                       ІІІ. Шевченко- художник

Т. Г. Шевченко був не лише поетом, а ще був й талановитим художником. Багато своїх живописних творів залиш нам у спадок.

Він написав понад 1000 картин.

За свої малюнки  Шевченко був нагороджений трьома срібними медалями. Малював портрети, автопортрети, пейзажі, картини про життя народу.

     Вчитель

Давайте уявимо, що ми завітали на художню виставку дитячих робіт  “Вірші Т.Г. Шевченка в малюнках”. Ці роботи зроблені дітьми з любов’ю до поета, Великого Кобзаря,  до нашої рідної України.

Презентація малюнків учнів.

 “Садок вишневий коло хати…”

“Пливе човен по Дунаю один за водою…”

“Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою.”

“Тече вода з-під явора”

“Зацвіла  в долині червона калина.”

 

  • Робота в групах

Завдання 4.

Гра «Склади картину» (Три  репродукції Шевченківських творів розрізані на рівні квадрати. Завдання: Скласти картину і визначити її назву)

 

IV. Ми тебе не забудем, Тарасе!

9 березня 1861 року Шевченку минуло 47 років. Привітати поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря. Тіло Т.Шевченка було перевезено в Канів і поховано на Чернечій горі. Так заповідав великий поет.

(На картках слова під номерами, діти стають по-порядку, одна дитина читає)

Т.Шевченко залишив нам заповіт: «Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь».

           Учениця.  

 Я, маленька українка,

Дев’ять років маю,

Про Тараса Шевченка

Вже багато знаю.

Він – дитя з-під стріхи,

Він – в подертій свиті,

Він здобув нам славу,

Як ніхто на світі.

А та наша слава

Не вмре,та не загине.

Наш Тарас Шевченко –

Сонце України.

 

(Звучить пісня «Бандуристе,  орле сизий»)

 

Вчитель:  Щиро любив Т.Шевченко рідну землю, природу України. Давайте сплетемо віночок пам’яті для Т.Г.Шевченка.

 

                Вінок пам’яті Т.Г.Шевченку

(Учні заготовляють каркас-коло з листочками, квітами.  Прив’язують стрічки.)

 

Вчитель:

           Вітаю всі групи із гарною роботою. У кожної  команди вийшов свій вінок пам’яті-вдячності Т.Шевченку.

Діти, подякуйте  один одному за співпрацю.

Підведення підсумків роботи команд. Аналіз роботи кожної команди. Нагородження учасників команд. 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *