Закон України “Про освіту”

З А К О Н    У К Р А Ї Н И

Про  освіту

     Освіта –  основа  інтелектуального,  культурного,  духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави.

Метою освіти є всебічний розвиток людини  як  особистості  та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів,  розумових  і фізичних  здібностей,  виховання  високих    моральних    якостей, формування громадян,  здатних  до  свідомого  суспільного  вибору,
збагачення на цій основі інтелектуального,  творчого,  культурного потенціалу  народу,   підвищення    освітнього    рівня    народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.

Освіта  в  Україні  грунтується   на    засадах    гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги  між  націями  і народами.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Законодавство України про освіту

Законодавство України про  освіту  базується  на  Конституції
України  і складається з цього Закону, інших актів законодавства України.

Стаття 2. Завдання законодавства України про освіту

Завданням законодавства  України  про  освіту  є  регулювання суспільних відносин у  галузі  навчання,  виховання,  професійної, наукової, загальнокультурної підготовки громадян України.

Стаття 3. Право громадян України на освіту

1. Громадяни України мають право на безкоштовну освіту в усіх державних  навчальних  закладах  незалежно  від    статі,    раси, національності, соціального і майнового стану, роду  та  характеру занять, світоглядних переконань, належності до  партій,  ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров’я,  місця  проживання  та
інших обставин. Це право забезпечується:

– розгалуженою   мережею  навчальних  закладів,  заснованих  на державній  та  інших  формах власності, наукових установ, закладів післядипломної освіти;

– відкритим характером навчальних закладів, створенням умов для вибору  профілю  навчання  і  виховання  відповідно до здібностей, інтересів громадянина;

– різними  формами  навчання  –  очною,  вечірньою,    заочною, екстернатом, а також педагогічним патронажем.

2. Держава  здійснює  соціальний  захист  вихованців,  учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних  ординаторів, аспірантів,  докторантів  та  інших  осіб  незалежно  від  форм їх навчання  і  типів навчальних закладів, де вони навчаються, сприяє здобуттю освіти в домашніх умовах.

3. Для одержання документа про освіту громадяни  мають  право на державну атестацію.. . .

Стаття 4. Державна політика в галузі освіти

1.    Україна    визнає    освіту    пріоритетною      сферою соціально-економічного,  духовного    і    культурного    розвитку суспільства.

2.  Державна  політика в галузі освіти визначається Верховною Радою  України  відповідно  до  Конституції України і здійснюється органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

 

Стаття 5. Державний нагляд (контроль) за діяльністю навчальних закладів

Державний  нагляд  (контроль)  у  сфері освіти здійснюється з метою  реалізації  єдиної  державної  політики  в  галузі  освіти. Державний   нагляд  (контроль)  здійснюється  центральним  органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, та
місцевими органами управління освітою.

 

Стаття 6. Основні принципи освіти

Основними принципами освіти в Україні є:

–          доступність  для  кожного  громадянина  усіх  форм  і   типів освітніх послуг, що надаються державою;

–          рівність  умов  кожної  людини  для  повної  реалізації    її здібностей, таланту, всебічного розвитку;

–          гуманізм,  демократизм,    пріоритетність    загальнолюдських духовних цінностей;

–          органічний  зв’язок із  світовою  та  національною  історією, культурою, традиціями;

–          незалежність освіти  від  політичних  партій,  громадських  і релігійних організацій;

–          науковий, світський характер освіти;

–          інтеграція з наукою і виробництвом;

–          взаємозв’язок з освітою інших країн;

–          гнучкість і прогностичність системи освіти;

–           єдність і наступність системи освіти;

–          безперервність і різноманітність освіти;

–          поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.

Стаття 7. Мова освіти

Мова  освіти  визначається  статтею  20  Закону  України “Про засади державної мовної політики”.

 

Стаття 8. Навчально-виховний  процес і  громадсько-політична діяльність у навчальних закладах

1.  Навчально-виховний процес у навчальних закладах є вільним від   втручання   політичних   партій,   громадських,   релігійних організацій.

2. Залучення учнів, студентів до участі в політичних акціях і релігійних  заходах  під  час  навчально-виховного   процесу    не допускається.
3.  Належність  особи  до  будь-якої    політичної    партії, громадської,  релігійної  організації,  що  діють  відповідно   до Конституції України, не є перешкодою для  її участі в навчально-виховному процесі.

4.  Учні,  студенти,  працівники  освіти  можуть створювати у навчальних  закладах  первинні  осередки  громадських організацій, членами яких вони є.

 

Стаття 9. Навчальні заклади і церква (релігійні організації)

Навчальні  заклади  в  Україні  незалежно  від форм власності відокремлені  від церкви (релігійних організацій), мають світський характер,   крім   навчальних   закладів,  заснованих  релігійними організаціями.

Стаття 10. Управління освітою

1. В  Україні  для  управління  освітою  створюються  система державних органів управління і органи громадського самоврядування.

2. Органи управління освітою  і  громадського  самоврядування діють у межах повноважень, визначених законодавством.

Стаття 11. Органи управління освітою

До органів управління освітою в Україні належать:

–          центральний  орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти;

–          центральний  орган  виконавчої  влади,  що  реалізує державну політику у сфері освіти;

–          центральні   органи  виконавчої  влади,  яким  підпорядковані навчальні заклади;

–          орган  виконавчої  влади  Автономної  Республіки Крим у сфері освіти;

–          місцеві    державні    адміністрації   і   органи   місцевого самоврядування,    а    також    утворені   місцевими   державними адміністраціями  та  органами  місцевого самоврядування структурні підрозділи з питань освіти (місцеві органи управління освітою).

Стаття 12. Повноваження центрального органу виконавчої  влади

. . .

2.  Центральний  орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти:

– здійснює  в установленому порядку ліцензування та акредитацію вищих навчальних закладів, закладів післядипломної освіти, а також ліцензування та атестацію професійно-технічних навчальних закладів незалежно від форми власності та підпорядкування;
– формує   та   забезпечує   функціонування  системи  атестації педагогічних,  наукових і науково-педагогічних кадрів, організовує підвищення кваліфікації зазначених категорій;

– забезпечує   випуск   підручників,   посібників,   методичної літератури;

– здійснює   керівництво   державними   навчальними  закладами;

– здійснює   контроль   за   виконанням  навчальними  закладами положень Конституції, законів України та інших нормативно-правових актів з питань освіти;

– вивчає роботу органів управління освітою щодо реалізації ними державної   політики   у  сфері  освіти,  ефективності  управління навчальними закладами;

– проводить  комплексні перевірки дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних  і професійно-технічних та вищих навчальних закладів, контролює  проведення атестаційної експертизи та координує роботу, пов’язану   з  програмно-методичним  забезпеченням  атестації  цих навчальних закладів;

– здійснює  планові  заходи  державного  нагляду  (контролю)  в системі  загальноосвітньої, професійно-технічної та вищої освіти з періодичністю   залежно   від   ступеня   ризику  від  провадження господарської діяльності з надання освітніх послуг;

–  здійснює   інспектування   навчальних   закладів   з   питань організації   навчально-виховної   і   науково-методичної  роботи, використання   науково-педагогічного  потенціалу  та  матеріальних ресурсів, розвитку матеріально-технічної бази і соціальної сфери;

– здійснює   навчально-методичне   керівництво,   контроль   за дотриманням вимог стандартів вищої освіти;

– аналізує  роботу  навчальних  закладів  щодо  дотримання ними нормативно-правових    актів   у   галузі   освіти,   дає   оцінку відповідності   їх  діяльності  державним  стандартам  і  вимогам, вносить пропозиції щодо усунення негативних і поширення позитивних тенденцій у розвитку освіти;

– своєчасно  інформує  органи  управління освітою про терміни і наслідки   проведення   перевірок  підпорядкованих  їм  навчальних закладів,   уживає   необхідних  заходів  для  усунення  виявлених порушень і недоліків;

– бере  участь у підготовці і розгляді проектів рішень з питань реформування  освіти,  прогнозування розвитку системи освіти та її організаційно-правового забезпечення;

– здійснює  методичне  керівництво і координацію роботи органів управління  освітою  з питань організації і проведення контрольних заходів та атестації підпорядкованих їм навчальних закладів;

–  здійснює   контроль  та  бере  участь  у  моніторингу  якості підготовки учнів та студентів;

– вивчає   стан   організації   виробничої   практики  учнів  і студентів,     працевлаштування      випускників      вищих     і професійно-технічних навчальних закладів;

–  забезпечує   організацію   роботи   з   фізичного  виховання, фізкультурно-оздоровчої  і спортивної роботи в навчальних закладах усіх   типів  і  рівнів  акредитації,  здійснює  науково-методичне забезпечення   цієї   роботи   в  ході  навчального  процесу  і  в позанавчальний час;

– здійснює  інші  повноваження, визначені законами та покладені на нього актами Президента України. . .

. . .

Стаття 15. Державні стандарти освіти

1. Державні стандарти освіти встановлюють вимоги  до  змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки в Україні.  Вони  є основою  оцінки  освітнього  та  освітньо-кваліфікаційного   рівня громадян незалежно від форм одержання освіти.

Державні стандарти  освіти  розробляються  окремо  з  кожного освітнього та  освітньо-кваліфікаційного  рівня  і  затверджуються Кабінетом  Міністрів  України.  Вонипідлягають   перегляду    та перезатвердженню не рідше як один раз на 10 років.

2.  Відповідність  освітніх  послуг  державним  стандартам  і вимогам  визначається засновником навчального закладу, центральним органом  виконавчої  влади,  що реалізує державну політику у сфері освіти,  органом  виконавчої  влади  Автономної  Республіки Крим у сфері   освіти,   центральними  органами  виконавчої  влади,  яким підпорядковані  навчальні  заклади,  місцевими органами управління освітою   шляхом  ліцензування ,  інспектування, атестації   та   акредитації   навчальних   закладів   у  порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. . . .

5.    За   результатами   атестації   дошкільних,   середніх, позашкільних    та    професійно-технічних   навчальних   закладів центральний  орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у  сфері освіти,   місцеві органи управління освітою у межах своїх повноважень:

– визначають   відповідність  освітніх  послуг,  які  надаються навчальними  закладами, державним стандартам певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня;

– приймають  рішення  про  створення спеціалізованих навчальних закладів: шкіл, колегіумів, ліцеїв, гімназій тощо;

– вносять  пропозиції  Міністерству  освіти України про надання відповідного статусу професійно-технічним навчальним закладам;

– приймають рішення про створення, реорганізацію або ліквідацію навчальних закладів.

 

. . .

 

Стаття 17. Самоврядування навчальних закладів

Самоврядування навчальних закладів передбачає їх право на:самостійне    планування    роботи,    вирішення       питань навчально-виховної, науково-дослідної, методичної,  економічної  і фінансово-господарської діяльності;

–          участь у формуванні планів прийому учнів, студентів, слухачів з  урахуванням  державного  контракту   (замовлення)    та    угод підприємств, установ, організацій, громадян;

–          визначення  змісту компонента освіти, що надається навчальним закладом понад визначений державою обсяг;

–          прийняття  на  роботу  педагогічних,    науково-педагогічних, інженерно-педагогічних та інших працівників, а  також  фахівців  з інших держав, у тому числі за контрактами;

–          самостійне використання усіх видів  асигнувань,  затвердження структури  і  штатного  розпису  в  межах   встановленого    фонду заробітної плати;

–          здійснення громадського контролю за організацією  харчування, охорони здоров’я, охорони праці в навчальних закладах.

Стаття 18. Умови створення навчальних закладів


. . .

2.  Навчальні  заклади,  засновані  на  загальнодержавній або комунальній   власності,   мають   статус  державного  навчального закладу.

3.  Навчальні  заклади  незалежно від їх статусу і належності забезпечують  якість  освіти  в  обсязі вимог державних стандартів освіти.. . .

Потреба  в  навчальних  закладах,  заснованих  на комунальній власності,  визначається  місцевими  органами  виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Порядок  створення,  реорганізації  та  ліквідації навчальних
закладів встановлюється Кабінетом Міністрів України.. . .

6.  Навчальні  заклади  діють  на  підставі власних статутів. . .

7.  Навчальний  заклад  повинен  мати  власну  назву,  в якій обов’язково  вказується  його тип (дитячий садок, школа, гімназія, ліцей,   колегіум,   коледж,  інститут,  консерваторія,  академія, університет чи інше) та організаційно-правова форма.

. . .

 

Стаття 20. Керівник навчального закладу

1.   Навчальний  заклад  очолює  його  керівник  (завідуючий, директор, ректор, президент тощо).. . .

4. Керівники навчальних закладів, що є комунальною власністю, призначаються  органом виконавчої влади  у   сфері  освіти,  відповідними  обласними,  міськими,  районними органами  управління освітою за попереднім погодженням з місцевими
органами  виконавчої  влади  та органами місцевого самоврядування.. . .

6. Керівники вищих навчальних закладів щорічно звітують перед загальними зборами (конференцією) колективу навчального закладу.

. . .

Стаття 22.Соціально-педагогічний патронаж у системі освіти

Соціально-педагогічний   патронаж  у  системі  освіти  сприяє взаємодії  навчальних  закладів,  сім’ї  і суспільства у вихованні дітей,  їх  адаптації  до  умов соціального середовища, забезпечує консультативну   допомогу   батькам,  особам,  які  їх  замінюють.
Педагогічний  патронаж  здійснюєтьсясоціальними  педагогами.  За своїм   статусом   соціальні  педагоги  належать  до  педагогічних працівників.

. . .

 

Стаття 24. Організація медичного обслуговування у системі освіти

Організація  безкоштовного медичного обслуговування в системі освіти  забезпечується  місцевими  органами  виконавчої  влади  та органами    місцевого   самоврядування,   здійснюється   закладами центрального   органу   виконавчої  влади,  що  реалізує  державну політику  у  сфері  охорони  здоров’я, відомчими закладами охорони
здоров’я відповідно до чинного законодавства.

 

Стаття 25. Організація харчування в навчальних закладах

Організація  та  відповідальність  за  харчування у державних навчальних  закладах  покладаються  на  місцеві  органи виконавчої влади   та  органи  місцевого  самоврядування,  центральні  органи виконавчої   влади,   яким   підпорядковані   навчальні   заклади, керівників навчальних закладів і здійснюються за рахунок бюджетних
асигнувань.

Харчування   у   навчальних  закладах  інших  форм  власності організовують засновник і керівник закладу.

Контроль  та  державний  наглядза    якістю    харчування покладається на органи охорони здоров’я.

Стаття 26. Забезпечення  безпечних  і  нешкідливих  умов навчання, праці та виховання

Забезпечення  безпечних і нешкідливих умов навчання, праці та виховання  у  навчальних  закладах покладається на їх власника або уповноважений ним орган, керівника навчального закладу.

 

Стаття 27. Документи про освіту

Випускнику     державного     або    іншого    акредитованого (атестованого)  навчального закладу видається відповідний документ про освіту встановленого зразка.

Зразки  документів  про  освіту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Розділ II

СИСТЕМА ОСВІТИ

Стаття 28. Поняття системи освіти

Система  освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних   і   методичних   установ,  науково-виробничих підприємств,  державних  і  місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Стаття 29. Структура освіти

Структура освіти включає:

–          дошкільну освіту;

–          загальну середню освіту;

–          позашкільну освіту;. . .

–          самоосвіту.

Стаття 30. Освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні

1. В Україні встановлюються такі освітні рівні:

– початкова загальна освіта;

– базова загальна середня освіта;

– повна загальна середня освіта;. . .

2.  В  Україні  встановлюються  такі  освітньо-кваліфікаційні рівні:

– кваліфікований робітник;

– молодший спеціаліст;

– бакалавр;

– спеціаліст, магістр.

. . .

Стаття 33. Дошкільна освіта

Дошкільна освіта і виховання здійснюються у сім’ї, дошкільних навчальних   закладах  у  взаємодії  з  сім’єю  і  мають  на  меті забезпечення  фізичного,  психічного здоров’я дітей, їх всебічного розвитку,  набуття  життєвого  досвіду, вироблення умінь, навичок,
необхідних для подальшого навчання.

Стаття 34. Дошкільні навчальні заклади

Дошкільними навчальними закладами є:

. . .

–          дошкільні навчальні заклади (дитячі садки); . . .

Прийом дітей у дошкільні  навчальні  заклади  проводиться  за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють.

Стаття 35. Загальна середня освіта

1. Загальна  середня  освіта  забезпечує  всебічний  розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей,  талантів,  трудову підготовку, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі,     засвоєння     визначеного     суспільними,    мовними, національно-культурними   потребами   обсягу  знань  про  природу, людину,  суспільство  і виробництво, екологічне виховання, фізичне вдосконалення.

2.  Держава  гарантує  молоді  право  на  отримання    повної загальної середньої освіти і оплачує її здобуття.  Повна  загальна середня освіта в Україні є  обов’язковою  і  може  отримуватись  у різних типах навчальних закладів.

3. За рахунок  коштів  підприємств,  установ  і  організацій, батьків та інших добровільних внесків можуть  вводитися  додаткові навчальні курси понад обсяг, визначений державним  стандартом  для відповідного освітнього рівня.

Стаття 36. Середні навчальні заклади

1.  Основним  видом  середніх  навчальних  закладів є середня загальноосвітня школа трьох ступенів: перший – початкова школа, що забезпечує  початкову  загальну освіту, другий – основна школа, що забезпечує  базову загальну середню освіту, третій – старша школа, що забезпечує повну загальну середню освіту.Начало формы

Конец формы

2. Школи кожного з трьох ступенів можуть функціонувати  разом або самостійно.

3. Навчання у середній загальноосвітній школі  починається  з шести- або семирічного віку.

4.  Школи  першого ступеня у сільській місцевості створюються незалежно  від  наявної  кількості  учнів. Відкриття таких шкіл, а також  самостійних  класів у них здійснюється за рішенням місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

5.  За  рішенням місцевих органів виконавчої влади та органівмісцевого самоврядування для задоволення освітніх потреб населення можуть   створюватися   навчально-виховні   комплекси  “дошкільний навчальний   заклад   –   загальноосвітній   навчальний   заклад”, “загальноосвітній   навчальний   заклад  –  дошкільний  навчальний
заклад”  або  об’єднання  з  іншими навчальними закладами, а також загальноосвітні навчальні заклади та групи продовженого дня.. . .

 

. . .

Стаття 38. Позашкільна освіта

1. Позашкільна  освіта  та  виховання  є  частиною  структури освіти і спрямовуються на  розвиток  здібностей,  талантів  дітей, учнівської  та  студентської  молоді,  задоволення  їх  інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

2.  Позашкільна  освіта та виховання здійснюються навчальними закладами,    сім’єю,    трудовими    колективами,    громадськими організаціями,  товариствами,  фондами  і  грунтуються на принципі добровільності вибору типів закладів, видів діяльності.

3. Держава забезпечує умови для одержання  учнями  і  молоддю позашкільної освіти.

. . .

 

Розділ III

УЧАСНИКИ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

Стаття 50. Учасники навчально-виховного процесу

Учасниками навчально-виховного процесу є:

–          діти  дошкільного  віку, вихованці, учні. . .

–          керівні,    педагогічні,    наукові,      науково-педагогічні працівники, спеціалісти;

–          батьки  або  особи,  які  їх  замінюють,  батьки – вихователі
дитячих будинків сімейного типу;

–          представники підприємств, установ, кооперативних, громадських організацій, які беруть участь у навчально-виховній роботі.

Стаття 51. Права  вихованців,  учнів, студентів, курсантів, слухачів,   стажистів,   клінічних  ординаторів, аспірантів, докторантів

1. Вихованці, учні, студенти,. . .мають гарантоване державою право на:

– навчання    для    здобуття    певного    освітнього       та освітньо-кваліфікаційного рівнів;

– вибір      навчального      закладу,      форми     навчання, освітньо-професійних   та   індивідуальних   програм,  позакласних занять;

– додаткову відпустку за місцем роботи, скорочений робочий  час та інші пільги, передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням;

– продовження освіти  за  професією,  спеціальністю  на  основі одержаного освітньо-кваліфікаційного  рівня,  здобуття  додаткової освіти відповідно до угоди із навчальним закладом;. . .

– доступ до інформації в усіх галузях знань;

– участь  у  науково-дослідній,  дослідно-конструкторській   та інших  видах  наукової  діяльності,   конференціях,    олімпіадах, виставках, конкурсах;

– особисту або через своїх представників участь у  громадському самоврядуванні,  в  обговоренні,  вирішенні  питань  удосконалення навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій, організації дозвілля, побуту тощо;

– участь в об’єднаннях громадян;

– безпечні і нешкідливі умови навчання та праці;

–  трудову діяльність у встановленому порядку в позаурочний час;

– користування послугами закладів  охорони  здоров’я,  засобами лікування, профілактики захворювань та зміцнення здоров’я;

– захист  від  будь-яких  форм  експлуатації,   фізичного    та психічного насильства, від дій  педагогічних,  інших  працівників, які порушують права або принижують їх честь і гідність.

2.  Відволікання  учнів. . .за рахунок навчального  часу  на  роботу  і  здійснення  заходів,  не пов’язаних з  процесом  навчання,  забороняється,  крім  випадків,
передбачених рішенням Кабінету Міністрів України.

Стаття 52. Обов’язки   вихованців,   учнів,    студентів,курсантів,    слухачів,   стажистів,   клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів

1.  Обов’язками  вихованців,  учнів. . .відповідно є:

– додержання законодавства,    моральних,    етичних    норм;

– систематичне  та глибоке  оволодіння  знаннями,   практичними навичками,  професійною  майстерністю,    підвищення    загального культурного рівня;

– додержання    статуту,    правил    внутрішнього   розпорядку навчального закладу.

. . .

3. Інші обов’язки осіб, що навчаються, можуть встановлюватися законодавством, положеннями про навчальні заклади та їх статутами.

Стаття 53. Додаткові  види  соціального  і  матеріального  забезпечення   вихованців,   учнів,   студентів, курсантів,    слухачів,   стажистів,   клінічних  ординаторів, аспірантів, докторантів

. . .

 

3. Для  учнів,  які  проживають  у  сільській  місцевості  на відстані понад 3 кілометри від школи,  забезпечується  безкоштовне регулярне підвезення до школи і зі школи рейсовим транспортом  або транспортом підприємств, установ та організацій. . . .

Стаття 54. Кадрове забезпечення сфери освіти

1. Педагогічною діяльністю можуть займатися особи з  високими моральними    якостями,    які    мають    відповідну      освіту, професійно-практичну  підготовку,  фізичний  стан  яких   дозволяє виконувати службові обов’язки.. . .

4.  Педагогічні  працівники    підлягають    атестації.    За результатами  атестації  визначаються  відповідність    працівника займаній посаді, рівень його кваліфікації, присвоюються категорії, педагогічні звання.  Порядок  атестації  педагогічних  працівників встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері освіти.

Перелік  категорій  і   педагогічних    звань    педагогічних
працівників,  порядок  їх  присвоєння    визначаються    Кабінетом Міністрів України.

Рішення  атестаційної  комісії  є  підставою  для  звільнення педагогічного  працівника  з  роботи  у  порядку,    встановленому законодавством.

Стаття 55. Права  педагогічних  та  науково-педагогічних працівників

1. Педагогічні та науково-педагогічні працівники мають  право на:

– захист професійної честі, гідності;

– вільний вибір  форм,  методів,  засобів  навчання,  виявлення педагогічної ініціативи;

– індивідуальну педагогічну діяльність;

– участь у громадському самоврядуванні;

– користування подовженою оплачуваною відпусткою;

– забезпечення  житлом  у  першочерговому  порядку,    пільгові кредити для індивідуального і кооперативного будівництва;

– придбання  для  працюючих  у  сільській  місцевості  основних
продуктів харчування  за  цінами,  встановленими  для  працівників сільського господарства;

– одержання службового житла;

– підвищення   кваліфікації,   перепідготовку,   вільний  вибір змісту,  програм,  форм  навчання, навчальних закладів, установ та організацій,    що    здійснюють    підвищення    кваліфікації   і перепідготовку.

2.  Відволікання   педагогічних    та    науково-педагогічних працівників від виконання професійних обов’язків  не  допускається за винятком випадків, передбачених чинним законодавством.

Стаття 56. Обов’язки педагогічних та науково-педагогічних працівників

Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов’язані:

–          постійно  підвищувати   професійний    рівень,    педагогічну майстерність, загальну культуру;

–          забезпечувати  умови  для  засвоєння  вихованцями,    учнями . . .навчальних програм на рівні обов’язкових вимог щодо змісту, рівня  та  обсягу  освіти,  сприяти  розвиткові здібностей дітей, учнів, студентів;

–          настановленням і особистим прикладом утверджувати  повагу  допринципів  загальнолюдської  моралі:    правди,    справедливості, відданості,  патріотизму,   гуманізму,    доброти,    стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей;

–          виховувати у  дітей  та  молоді  повагу  до  батьків,  жінки, старших за віком,  народних  традицій  та  звичаїв,  національних, історичних,  культурних  цінностей  України,  її   державного    і соціального устрою, дбайливе ставлення до історико-культурного  та природного середовища країни;

–          готувати  учнів  та  студентів  до  свідомого  життя  в  дусі взаєморозуміння, миру,  злагоди  між  усіма  народами,  етнічними, національними, релігійними групами;

–          додержувати педагогічної  етики,  моралі,  поважати  гідністьдитини, учня, студента;

–          захищати дітей,  молодь  від  будь-яких  форм  фізичного  або психічного  насильства,  запобігати  вживанню    ними    алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам.

Стаття 57.  Гарантії  держави  педагогічним, науково-педагогічним працівникам та іншим категоріям працівників навчальних закладів

1. Держава забезпечує  педагогічним  та  науково-педагогічним працівникам:

– належні  умови    праці,    побуту,    відпочинку,    медичне обслуговування;

– підвищення кваліфікації не рідше одного разу на п’ять років;

– правовий, соціальний, професійний захист;. . .

– компенсації,  встановлені  законодавством,  у  разі    втрати роботи, у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці;

– призначення  і  виплату  пенсії   відповідно    до    чинного законодавства;

– встановлення підвищених посадових окладів (ставок  заробітної плати) за наукові ступені і вчені звання;

– виплату  педагогічним  і  науково-педагогічним    працівникам
надбавок за вислугу років  щомісячно  у  відсотках  до  посадового
окладу (ставки заробітної плати) залежно  від  стажу  педагогічної
роботи у таких розмірах: понад 3 роки –  10  відсотків,  понад  10
років – 20 відсотків, понад 20 років – 30 відсотків;

– надання педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди
в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за
сумлінну працю, зразкове виконання службових обов’язків;

– виплату  педагогічним  і  науково-педагогічним    працівникам
допомоги на оздоровлення у  розмірі  місячного  посадового  окладу
(ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки;. . .

 

Стаття 58.  Заохочення педагогічних та науково-педагогічних працівників

За     особливі     трудові     заслуги     педагогічні    та науково-педагогічні  працівники можуть бути нагороджені державними нагородами,   відзначені   знаками,   грамотами,   іншими   видами морального та матеріального заохочення.

Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини

1. Виховання  в  сім’ї  є  першоосновою  розвитку  дитини  як особистості.

2.  На    кожного    з    батьків    покладається    однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:

– постійно дбати про фізичне здоров’я,  психічний  стан  дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

– поважати гідність дитини, виховувати  працелюбність,  почуття доброти,   милосердя,   шанобливе  ставлення  до  державної  мови, регіональних  мов  або мов меншин, інших мов і рідної мови, сім’ї, старших  за віком, до народних традицій та звичаїв;

– виховувати повагу  до  національних,  історичних,  культурних цінностей українського та інших  народів,  дбайливе  ставлення  до історико-культурного  надбання   та    навколишнього    природного середовища, любов до своєї країни;

– сприяти  здобуттю  дітьми  освіти  у  навчальних закладах або забезпечувати  повноцінну  домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;

– виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу
у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.

Стаття 60. Права батьків

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

–          вибирати навчальний заклад для неповнолітніх дітей;

–          обирати  і  бути    обраними   до    органів    громадського самоврядування навчальних закладів;

–          звертатися до державних органів управління освітою  з  питань навчання, виховання дітей;

–          захищати у  відповідних  державних  органах  і  суді  законні інтереси своїх дітей.

. . .

 

Розділ VII

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ
ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОСВІТУ

Стаття 66. Відповідальність  за порушення законодавства про освіту

Посадові особи і громадяни, винні в  порушенні  законодавства про освіту, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Голова Верховної Ради Української РСР                   Л.КРАВЧУК

м. Київ, 23 травня 1991 року
N 1060-XII

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *