Указ Президента України “Про Національну доктрину розвитку освіти”

У К А З
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Про Національну доктрину  розвитку освіти

З метою  визначення  стратегії  та основних напрямів дальшого розвитку освіти в Україні  п о с т а н о в л я ю:

1. Затвердити   Національну    доктрину    розвитку    освіти. . .

 

Президент України                                         Л.КУЧМА

м. Київ, 17 квітня 2002 року
N 347/2002
ЗАТВЕРДЖЕНО

Указом Президента України
від 17 квітня 2002 року
N 347/2002

НАЦІОНАЛЬНА ДОКТРИНА
РОЗВИТКУ ОСВІТИ

1. Загальні положення

Освіта – основа розвитку особистості,  суспільства,  нації та держави,  запорука  майбутнього  України.  Вона   є   визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності   суспільства.   Освіта   відтворює   і    нарощує інтелектуальний, духовний та економічний потенціал суспільства.

Освіта є  стратегічним  ресурсом  поліпшення добробуту людей, забезпечення  національних  інтересів,  зміцнення   авторитету   і конкурентоспроможності держави на міжнародній арені.. . .

Актуальним завданням  є  забезпечення  доступності   здобуття якісної   освіти  протягом  життя  для  всіх  громадян  та  дальше утвердження   її   національного   характеру.    Мають    постійно оновлюватися   зміст  освіти  та  організація  навчально-виховного процесу відповідно  до  демократичних  цінностей,  ринкових  засад
економіки,   сучасних   науково-технічних   досягнень.   Критичним залишається стан фінансування освіти і науки, недостатнім є рівень оплати праці працівників освіти і науки.

Необхідно істотно   зміцнити   навчально-матеріальну    базу, здійснити    комп’ютеризацію   навчальних   закладів,   впровадити інформаційні  технології,  забезпечити  ефективну  підготовку   та підвищення   кваліфікації   педагогічних   і  науково-педагогічних працівників, запровадити нові економічні та управлінські механізми
розвитку   освіти.   Усі  ці  проблеми  потребують  першочергового розв’язання.

В Україні повинні забезпечуватися прискорений, випереджальний інноваційний  розвиток  освіти,  а  також  створюватися  умови для розвитку,  самоствердження та самореалізації особистості  протягом життя.

Національна доктрина  розвитку  освіти  (далі  –  Національна доктрина) визначає систему  концептуальних  ідей  та  поглядів  на стратегію  і  основні  напрями розвитку освіти у першій чверті XXI століття.

II. Мета і пріоритетні напрями розвитку освіти

1. Мета державної політики щодо  розвитку  освіти  полягає  у створенні  умов  для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України,  вихованні покоління  людей,  здатних ефективно  працювати  і  навчатися  протягом  життя,  оберігати  й примножувати  цінності  національної  культури  та  громадянського
суспільства,   розвивати   і   зміцнювати   суверенну,  незалежну, демократичну,  соціальну та правову державу як невід’ємну складову європейської та світової спільноти.

2. Пріоритетними  напрямами  державної політики щодо розвитку освіти є:

– особистісна орієнтація освіти;

– формування національних   і    загальнолюдських    цінностей;

– створення для громадян рівних можливостей у здобутті освіти;

– постійне підвищення  якості  освіти,  оновлення  її змісту та форм організації навчально-виховного процесу;

– розвиток системи безперервної  освіти  та  навчання  протягом життя;

– пропаганда здорового способу життя;

– розширення україномовного  освітнього простору;

– забезпечення освітніх потреб національних меншин;

– забезпечення економічних    і    соціальних    гарантій   для професійної  самореалізації   педагогічних,   науково-педагогічних працівників, підвищення їх соціального статусу;

– розвиток дошкільної, позашкільної, загальної середньої освіти у сільській місцевості та професійно-технічної освіти;

– органічне поєднання освіти і науки,  розвиток педагогічної та психологічної науки, дистанційної освіти;

– запровадження освітніх інновацій, інформаційних технологій;

– створення індустрії  сучасних  засобів  навчання і виховання, повне забезпечення ними навчальних закладів;

– створення ринку освітніх послуг та  його  науково-методичного забезпечення;

– інтеграція вітчизняної  освіти  до європейського та світового освітніх просторів.

3. Держава повинна забезпечувати:

– виховання особистості,  яка  усвідомлює  свою  належність  до Українського    народу,    сучасної    європейської   цивілізації, орієнтується в реаліях і  перспективах  соціокультурної  динаміки, підготовлена до життя і праці у світі, що змінюється;

– збереження та   збагачення  українських  культурно-історичних традицій, виховання шанобливого ставлення до національних святинь, української  мови,  а  також  до історії та культури всіх корінних народів  і  національних  меншин,  які   проживають   в   Україні, формування культури міжетнічних і міжособистісних відносин;

– виховання людини демократичного світогляду,  яка дотримується громадянських прав і свобод,  з  повагою  ставиться  до  традицій, культури, віросповідання та мови спілкування народів світу;

– формування у  дітей та молоді сучасного світогляду,  розвиток творчих здібностей  і  навичок  самостійного  наукового  пізнання, самоосвіти і самореалізації особистості;

– підготовку кваліфікованих  кадрів,  здатних до творчої праці, професійного розвитку,  освоєння  та  впровадження  наукоємних  та інформаційнихтехнологій,конкурентоспроможних на ринку праці;

– створення умов для розвитку обдарованих дітей та молоді;

– підтримку дітей   та  молоді  з  особливостями  психічного  і фізичного розвитку;

– стимулювання у молоді прагнення до здорового способу життя;

– розвиток дитячого та юнацького спорту, туризму;

– етичне, естетичне виховання;

– екологічну, правову, економічну освіту;

– наступність і безперервність освіти;

– інноваційний характер навчально-виховної діяльності;

– різноманітність типів   навчальних   закладів,  варіативність навчальних програм, індивідуалізацію навчання та виховання;

– моніторинг освітнього  процесу,  зростання  якості   освітніх послуг;

– створення умов    для   ефективної   професійної   діяльності педагогічних,  науково-педагогічних працівників відповідно  до  їх ролі у суспільстві.

III. Національний характер освіти і національне виховання

4. Освіта  має  гуманістичний  характер  і   грунтується   на культурно-історичних цінностях Українського народу, його традиціях і духовності.

Освіта утверджує  національну   ідею,   сприяє   національній самоідентифікації,    розвитку   культури   Українського   народу, оволодінню   цінностями   світової   культури,   загальнолюдськими надбаннями.

5. Національне  виховання  є  одним  із головних пріоритетів, органічною  складовою  освіти.  Його  основна  мета  –   виховання свідомого   громадянина,  патріота,  набуття  молоддю  соціального досвіду,   високої   культури   міжнаціональних    взаємовідносин,
формування  у  молоді  потреби  та  уміння  жити  в громадянському суспільстві,  духовності  та  фізичної  досконалості,   моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури.

6. Національне  виховання спрямовується на залучення громадян до  глибинних  пластів   національної   культури   і   духовності, формування  у  дітей  та молоді національних світоглядних позицій, ідей,  поглядів і переконань на основі  цінностей  вітчизняної  та світової культури.

Головними складовими  національного  виховання є громадянське та патріотичне виховання.

7. Національне виховання має  здійснюватися  на  всіх  етапах навчання дітей   та   молоді,  забезпечувати  всебічний  розвиток, гармонійність і цілісність особистості,  розвиток її здібностей та обдарувань,  збагачення  на цій основі інтелектуального потенціалу народу,  його  духовності  й  культури,   виховання   громадянина,
здатного   до   самостійного   мислення,   суспільного   вибору  і діяльності, спрямованої на процвітання України.

IV. Стратегія мовної освіти

8. У державі створюється система безперервної мовної  освіти, що забезпечує обов’язкове оволодіння громадянами України державною мовою,  можливість опановувати  рідну  (національну)  і  практично володіти  хоча  б  однією іноземною мовою.  Освіта сприяє розвитку високої мовної культури громадян,  вихованню поваги  до  державної мови та мов національних меншин України, толерантності у ставленні
до носіїв різних мов і культур.

Реалізація мовної стратегії здійснюється шляхом  комплексного і  послідовного впровадження просвітницьких,  нормативно-правових, науково-методичних, роз’яснювальних заходів. . .

V. Освіта – рушійна сила розвитку громадянського суспільства

9. . . .

Освіта має активно сприяти формуванню нової ціннісної системи суспільства  –  відкритої,  варіативної,  духовно   та   культурно наповненої,    толерантної,    здатної   забезпечити   становлення громадянина  і  патріота,  консолідувати  суспільство  на  засадах пріоритету прав особистості, зменшення соціальної нерівності.

Держава сприяє  становленню демократичної системи навчання та виховання.

 

. . .

VI. Освіта і фізичне виховання – основа для забезпечення здоров’я громадян

11. Пріоритетним  завданням системи освіти є виховання людини в дусі відповідального ставлення до власного здоров’я  і  здоров’я оточуючих як до найвищої індивідуальної і суспільної цінності.  Це здійснюється шляхом розвитку  валеологічної  освіти,  повноцінного медичного  обслуговування,  оптимізації режиму навчально-виховного процесу, створення екологічно сприятливого життєвого простору.

Держава разом із  громадськістю  сприяє  збереженню  здоров’я учасників  навчально-виховного  процесу,  залученню  їх  до занять фізичною  культурою  і   спортом,   недопущенню   будь-яких   форм насильства   в   навчальних   закладах,   а  також  проведенню  та впровадженню  в   практику   результатів   міжгалузевих   наукових
досліджень  з  проблем  зміцнення  здоров’я,  організації медичної допомоги   дітям,   учням   і   студентам,   якісному    медичному обслуговуванню  працівників  освіти,  пропаганді здорового способу життя та вихованню культури поведінки населення.

12. В усіх ланках системи освіти шляхом використання  засобів фізичного виховання та фізкультурно-оздоровчої роботи закладаються основи  для  забезпечення  і   розвитку   фізичного,   психічного, соціального та духовного здоров’я кожного члена суспільства.

Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити:

–          комплексний підхід  до гармонійного формування всіх складових здоров’я;

–          удосконалення фізичної   та   психологічної   підготовки   до активного   життя   і  професійної  діяльності  на  принципах,  що забезпечують оздоровчу спрямованість та індивідуальність підходів;

–          використання різноманітних  форм  рухової активності та інших засобів фізичного удосконалення. . . .

13. Фізичне   виховання   як   невід’ємна   складова   освіти забезпечує  можливість  набуття  кожною людиною необхідних науково обгрунтованих знань про здоров’я  і  засоби  його  зміцнення,  про шляхи і методи протидії хворобам,  про методики досягнення високої працездатності та тривалої творчої активності.  В  системі  освіти
держава  забезпечує розвиток масового спорту як важливої складової виховання молоді.

VII. Рівний доступ до здобуття якісної освіти

14. Для всіх громадян України незалежно  від  національності, статі,  соціального походження та майнового стану, віросповідання, місця проживання та стану здоров’я забезпечується рівний доступ до якісної    освіти.   Реалізація   зазначеного   права   передбачає прозорість,  наступність  системи  освіти  всіх   рівнів,   гнучке врахування демографічних, соціальних, економічних змін.

Мережа навчальних   закладів   повинна  задовольняти  освітні потреби кожної людини відповідно до її  інтересів,  здібностей  та потреб суспільства.

15. Модернізація системи освіти спрямована на забезпечення її якості  відповідно  до  новітніх  досягнень  науки,   культури   і соціальної практики. . . .

Держава постійно    здійснює    моніторинг   якості   освіти, забезпечує його прозорість, сприяє розвитку громадського контролю.

16. Рівний доступ до здобуття освіти забезпечується шляхом:

а) у дошкільній освіті:

– створення умов для здобуття безоплатної дошкільної  освіти  у державних та комунальних навчальних закладах;

– збереження та   зміцнення  фізичного  і  психічного  здоров’я дитини,  розвитку її творчих  здібностей,  реалізації  потенційних можливостей особистості;

– розвитку матеріально-технічної   бази  дошкільних  навчальних закладів;

– створення широкої  мережі  дошкільних   навчальних   закладів різних типів, профілів та форм власності;

– надання державою  дотацій  на  утримання  дітей  у дошкільних навчальних закладах;

– запровадження соціально-педагогічного патронату сім’ї;

б) у загальній середній освіті:

– обов’язкового здобуття повної загальної  середньої  освіти  в обсягах,   визначених  Державним  стандартом  загальної  середньої освіти;

– збереження та розвитку єдиного освітнього простору;

– оптимізації структури  освітньої  мережі   для   забезпечення навчання   в   одну   зміну,   створення   умов  для  профільного, екстернатного і дистанційного навчання;

– здійснення профільного професійного  навчання  учнів  старших класів загальноосвітніх навчальних закладів,  у тому числі на базі професійно-технічних навчальних закладів;

–  посилення відповідальності сім’ї, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за порушення прав дитини щодо обов’язковості навчання;

– надання адресної допомоги соціально незахищеним дітям;

– створення умов для  здобуття  якісної  освіти  незалежно  від місця проживання;
. . .

 

г) у позашкільній освіті:

– забезпечення доступності освіти у  державних  та  комунальних позашкільних навчальних закладах;

– розвитку цілісної    міжгалузевої    багаторівневої   системи позашкільних закладів різних типів  і  профілів  для  забезпечення розвитку здібностей і таланту обдарованих дітей та молоді, а також задоволення  потреб  населення  у  додаткових  культурно-освітніх, дослідницьких, спортивно-оздоровчих та інших послугах;

– оновлення змісту й методичного забезпечення, індивідуалізації та диференціації навчання обдарованої молоді;

– створення системи  підготовки  та   підвищення   кваліфікації педагогічних   та   керівних  кадрів  для  позашкільної  освіти  і виховання; . . .

 

. . .

 

 

 

VIII. Безперервність освіти, навчання  протягом життя

17. Державна    політика    стосовно    безперервної   освіти проводиться  з  урахуванням  світових  тенденцій  розвитку  освіти протягом    життя,    соціально-економічних,    технологічних   та соціокультурних змін.

Безперервність освіти реалізується шляхом:

–          забезпечення наступності      змісту      та      координації навчально-виховної діяльності  на  різних  ступенях   освіти,   що функціонують  як  продовження попередніх і передбачають підготовку громадян для можливого переходу на наступні ступені;

–          формування потреби та здатності особистості до самоосвіти;

–          оптимізації системи  перепідготовки  працівників і підвищення їх кваліфікації,  модернізації системи  післядипломної  освіти  на основі відповідних державних стандартів;

–          створення інтегрованих навчальних планів і програм;

–          формування та    розвитку    навчальних    науково-виробничих комплексів ступеневої підготовки фахівців;

–          запровадження та розвитку дистанційної освіти;

–          організації навчання відповідно до потреб особистості і ринку праці  на  базі професійно-технічних та вищих навчальних закладів, закладів післядипломної освіти,  а також використання  інших  форм навчання; . . .

 

IX. Інформаційні технології в освіті

19. Пріоритетом   розвитку  освіти  є  впровадження  сучасних інформаційно-комунікаційних  технологій,  що  забезпечують  дальше удосконалення    навчально-виховного   процесу,   доступність   та ефективність   освіти,   підготовку    молодого    покоління    до життєдіяльності в інформаційному суспільстві.
Це досягається шляхом:

– забезпечення поступової    інформатизації   системи   освіти, спрямованої на задоволення освітніх інформаційних і комунікаційних потреб учасників навчально-виховного процесу;

– запровадження дистанційного   навчання   із  застосуванням  у навчальному       процесі       та       бібліотечній       справі інформаційно-комунікаційних технологій   поряд   з    традиційними засобами;

– розроблення індивідуальних   модульних   навчальних   програм різних  рівнів  складності залежно від конкретних потреб,  а також випуску електронних підручників;

– створення індустрії    сучасних    засобів    навчання,    що відповідають  світовому  науково-технічному  рівню  і  є  важливою передумовою  реалізації  ефективних  стратегій  досягнення   цілей освіти.

20. Держава    підтримує    процес   інформатизації   освіти, застосування  інформаційно-комунікаційних  технологій  у   системі освіти;  сприяє  забезпеченню  навчальних  закладів  комп’ютерами, сучасними     засобами     навчання,     створенню      глобальних інформаційно-освітніх мереж;  забезпечує  розвиток   усеохоплюючої системи моніторингу якості освіти всіх рівнів.

X. Управління освітою

21. Сучасна система управління сферою освіти розвивається  як державно-громадська. Вона має враховувати регіональні особливості, тенденції   до   зростання    автономії    навчальних    закладів, конкурентоспроможності освітніх послуг.. . .

22. Нова модель системи управління  сферою  освіти  має  бутивідкритою  і  демократичною.  У  ній  передбачається  забезпечення державного управління з урахуванням громадської  думки,  внаслідок чого   змінюються   навантаження,   функції,   структура  і  стиль центрального та регіонального управління освітою.

23. Модернізація управління освітою передбачає:

– оптимізацію державних управлінських структур, децентралізацію управління;

– перерозподіл функцій   та   повноважень  між  центральними  і місцевими   органами   виконавчої   влади,   органами    місцевого самоврядування та навчальними закладами;

– перехід до програмно-цільового управління;

– поєднання державного і громадського контролю;

– запровадження нової   етики   управлінської   діяльності,  що базується на принципах взаємоповаги, позитивної мотивації;

– прозорість розроблення, експертизи, апробації та затвердження нормативно-правових документів;

– створення систем   моніторингу   ефективності   управлінських рішень, їх впливу на якість освітніх послуг на всіх рівнях;

– організацію експериментальної   перевірки    та    експертизи освітніх інновацій;

– впровадження новітніх       інформативно-управлінських      і комп’ютерних технологій;

– демократизацію процедури  призначення  керівників  навчальних закладів, їх атестації;

– удосконалення механізму     ліцензування,     атестації    та акредитації навчальних закладів;

– підвищення компетентності управлінців усіх рівнів;

– більш широке   залучення    до    управлінської    діяльності талановитої  молоді,  жінок,  а  також  виховання  лідерів у сфері освіти.

. . .

 

XIII. Підготовка педагогічних,  науково-педагогічних працівників

29. Підготовка    педагогічних     і     науково-педагогічних працівників,   їх   професійне   вдосконалення   –  важлива  умова модернізації    освіти.    Для    підтримки    педагогічних     і науково-педагогічних працівників,  підвищення їх  відповідальності за якість професійної діяльності держава забезпечує:

– розроблення та   вдосконалення    нормативно-правової    бази професійної   діяльності   педагогічних   і   науково-педагогічних працівників;

– прогнозування та задоволення потреб суспільства у  зазначених працівниках;

– розвиток конкурентоспроможної системи навчальних закладів,  в яких  проводиться   підготовка,   перепідготовка   та   підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників;

– розроблення та     запровадження     державних     стандартів педагогічної  освіти  різних  освітньо-кваліфікаційних  рівнів   і державних стандартів післядипломної педагогічної освіти;

– оволодіння педагогічними        працівниками        сучасними інформаційними технологіями;

– періодичне оновлення і  взаємоузгодження  змісту  підготовки, перепідготовки    та    підвищення    кваліфікації    педагогічних працівників;

– впровадження системи   цільового   державного    фінансування підготовки  педагогічних  і науково-педагогічних працівників та їх професійного вдосконалення;

– поліпшення системи   стимулювання   професійного    зростання педагогічних   і   науково-педагогічних   працівників,  можливість вивчення іноземних мов.

 

. . .

 

 

XIV. Соціальні гарантії учасників навчального процесу

31. Забезпечення умов для педагогічної,  науково-педагогічної
та   наукової   діяльності   педагогічних  і  науково-педагогічних
працівників,  а   також соціального   захисту   учасників  навчально-виховного  процесу  є
найважливішим  напрямом  державної  політики  у   галузі   освіти. Громадянам, які навчаються, гарантується:

– захист життя, збереження здоров’я, фізичне виховання;

– регулярне безоплатне  підвезення  у  сільській  місцевості до місця  навчання  і  додому  дітей  дошкільного  віку,   учнів   та педагогічних працівників;  . . .

– здійснення заходів   щодо   профілактики   бездоглядності   і правопорушень серед дітей,  учнівської та студентської молоді,  їх соціальної реабілітації у суспільстві; . . .

 

. . .

 

33. Держава,  виходячи  з  можливостей  бюджету  і   реальної
економічної  ситуації,  сприяє  забезпеченню  для  педагогічних  і
науково-педагогічних працівників:

– ефективного медичного обслуговування; . . .

– диференціації оплати     праці     відповідно     до    рівня професіоналізму,  кваліфікаційної   категорії   та   педагогічного звання, наукового ступеня та вченого звання; . . .

– виплати одноразової допомоги  педагогічним  працівникам,  які призначаються на посаду вперше.

34. Держава   створює  умови  для  встановлення  педагогічним працівникам пенсійного забезпечення на рівні  80-90  відсотків  їх заробітної плати.

. . .

XVI. Очікувані результати

42. Реалізація  Національної  доктрини забезпечить перехід до нового  типу  гуманістично-інноваційної   освіти,   що   сприятиме істотному       зростанню      інтелектуального,      культурного, духовно-морального потенціалу   особистості   та   суспільства.  В результаті цього відбудуться потужні  позитивні  зміни  у  системі матеріального  виробництва  та  духовного  відродження,  структурі політичних відносин, побуті і культурі.. . .

Випереджальний розвиток  освіти  забезпечить  рівень   життя, гідний людини XXI століття.

Глава Адміністрації
Президента України

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *