День відкритих дверей для дітей старшого дошкільного віку.

 

Театралізована вистава «Подорож  в країну Знань»

Диктор. В тридев’ятому царстві
в тридесятому державстві
серед рік, лісів, полів збудувати цар звелів
дивний замок для малят для дівчаток і хлоп’ят
ось стоїть цей замок славний, а ім’я його «купава»
тільки ранок розцвітає – в володіння цар вступає.
(до залу заходить цар)  огляда свої палати:

Цар. Як живеться тут малятам
чи порядок скрізь в оселі, чи здорові, чи веселі?
(цар ходить перевіряє чи все впорядку)

(звучать позивні, до зали входять 2 хлопчики, вклоняються царю)
1хл.:
Любий царю-володарю, наш великий государю,
хочем сповістить тебе – посланець до тебе йде.

2хл.: Із заморського він царства, із шкільного государства
добрі вісті він несе, щоб порадувать тебе.
тож дозволь йому зайти.


Цар. Кличте ж ви його сюди!

(музика змінюється, до зали заходить посол, вклоняється царю)

Посол. Славний царю-государю, ти великий володарю
про твоє чарівне царство
слава йде по всіх державах
розійшлась вже за моря
й до мого дійшла царя
він мене сюди послав,
тобі звістку передав.
(розгортає грамоту, читає)
я вітаю, тебе, царю, чув про царство твоє, знаю.
час настав твоїм малятам інше царство вибирати
в моїм царстві теж не худо, царство моє – справжнє чудо
тільки осінь наступає – замок двері відчиняє.
дзвінко дзвоник тут лунає, всіх діток до знань скликає.
ходять в замку вчителі, сіють зерна золоті.
вмить ці зерна проростають, наше царство прославляють.

Цар. Я б хотів своїх діток в чудо-царство це  віддати
щоб могли там вчителі їх ростити та навчати.

Посол. Щоб в наш замок вам пройти,
треба чемними рости
про все знать, уміть, співать
танцювать і малювати.

Цар. Все це діти наші вміють, і знаннями володіють,
і готові в цей час показати це для вас.

Посол. Ну якщо таке бажання, перевірим ваші знання. (дзвенить дзвінок)
починається урок.

Ведуча. Зараз зручно всі сідайте, та загадки відгадайте:
1. Букви всі від а до я на сторінках…(букваря)
2. Кожен учень і щоденно на урок бере…(щоденник)
3. Для письма, сказати прошу, що потрібно взяти…(зошит)
4. Довгі палички, кругленькі, сині, жовті, червоненькі
на папері походили, кольори свої лишили
звуться палички оці… кольорові…(олівці)
5. Ручки, олівці, щоб знали, ми дістанемо з…(пеналу).

Ведуча. (лунає дзвінок) Другий пролунав дзвінок, починається урок.
кожному з вас, любі діти, рахувати треба вміти.
ви не проти, друзі, бачу порозв’язувати задачі?
1. По дорозі цуцик біг, скільки цуцик має ніг?
почали усі лічити… 10 вийшло у Микити,
а Федько сказав усім цуцик має ніжок 7.
ще лічила довго Люда… 2 та 2 – це скільки буде?.. (4)

2.  7 цукерок Вова мав, 2 цукерки мамі дав,
2 – малій сестричці Олі, а зосталось скільки в Вови?.. (3)

3.  Ой, грибочки у гайочку в капелюшечках сидять
2 грибочки, 3 грибочки, скільки разом буде?.. (5)

4. Сперечалися вітри: скільки буде 2 і 3.
перший, аж гуде, – 4, другий твердить – тільки 6
діти, хто вітри помирить? скільки буде, відповість?.. (5)
Гра «хто скоріше збере портфель»

Посол. Ой, закінчились уроки, перевірили ми вас
всі готові в перший клас
всі старались, як ніколи
всі готові йти до школи, ставлю вам 12 балів!

Ведуча. Дитячий садок – це дім, де живуть на тільки малята, а й казкові герої,
то ж давайте ми ще хоч на кілька хвилин повернемося в улюблену
казку. В казці цій себе впізнайте, щось не так – не дуже лайте.
а тепер усі мовчок! починаєм «Колобок».
(звучить музика. інтер’єр лісу. Хлопчик-колобок лежить під ялинкою.)
В хатинці, біля граба, жили-були дід та баба
і онучка вони мали: колобком його назвали.
вдень, коли була погода, трапилась така пригода.

(входять дід і баба.)
Баба: Де ж це наш внучок подівся? Чи сонько йому приснився?

Дід: Бачив, що ішов до хати, то, напевно, вклався спати.

Баба: Внучку, внучку, прокидайся, і до школи вже збирайся.

Дід: Знов приніс, напевно, двійку, або десь устряв у бійку!

(позіхаючи, колобок встає і говорить до діді та баби.)
Колобок: Ну чого ви розкричались? з друзями ми просто грались.
Зараз я іду до школи і не повернусь ніколи.

(баба і дід на нього сваряться, виходять із зали. Колобок оббігає зал, підбігає до ялинки, а під ялинкою сидить зайчик)

Ведуча. Колобок наш покотився і у лісі опинився.

Колобок: (до зайчика)         А це хто заплющив очі і дивитися не хоче,
не стрибає і не грається, за ялинкою ховається?
Ходімо, зайчику до школи!

Зайчик: Не піду туди ніколи!
Життя у мене не легке, бо маю серце я слабке.
Нічого в школі не навчуся, бо дуже я всього боюся.

(киває рукою, труситься і вибігає. Колобок знову оббігає залу.)

Ведуча. Далі колобок рушає, в лісі вовчика стрічає.

(виходить вовчик-хуліган з рогатками, приціляється у батьків, на дітей. Підходить до колобка.)

 

Колобок: Ходім, вовчику, до школи!

Вовчик: Ти що, до школи? Та ніколи!
Щось не так, я зразу – бац!!! І зубами – клац та клац!!!
Щоб усі мене боялись, щоб усі мене лякались.
Я до школи не піду, бо навчатись не люблю.

(погрожуючи кулаком, виходить.)

Ведуча. Покотився колобок знову на дорогу,
а на зустріч колобку сам ведмідь з барлогу.

(виходить ведмідь з жуйкам у коробочку.)

Колобок: Ведмедику, ходім до школи!

Ведмідь: Ти що, до школи? Та ніколи!
Кажуть всі, що я ледащо, то ж навчатись мені нащо?
Писати, читати, рахувати… краще, жуйку продавати.
Колобок не лови гав, а купи у мене «лав»!
(колобок відмовляється, киваючи рукою.)
Як не хочеш купувати, піду іншим продавати.
(запропоновує дітям, батькам.)

Ведуча. Далі колобок рушає, лиску-топ модель стрічає.

Колобок: Ходім, лисонько, до школи.

Лиска: Ти що, до школи? Та ніколи!
Сиди, навчайся, слухайся, пиши.
Усі там голову морочать…
А я ж черевички нові хочу.
Діти, не ходіть до школи;
Ідіть у парк і пийте колу.

Ведуча. Діти, а як ви вважаєте, звірята правильно поступають? Звичайно, ні.
А серед нас таких не має? Ви всі хочете до школи? А чому?

Діти: Школа допоможе нам все знати.
В ній ми навчимось читати і писати.

Знати все: чому ідуть дощі,
де сонце світить вдень, а де вночі.
Де снігу й льоду немає ніколи
про все ми дізнаємось у нашій школі.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *